Весняний семестр «Трускавецької школи з психотерапії», присвячений двадцятиліттю проекту, формально запізнився на пів-року, бо мав відбутися у серпні 2014, коли власне і минуло цих 20 років. Ми не були впевнені восени минулого року, що зуміємо належно організувати конференцію, та й, щиро кажучи, не мали достатнього трібу, себто внутрішньо зарядженого потягу. Але після конференції, яка загалом пройшла під гаслом «Спогади заради майбутнього» (так, принаймні, завершив велику групу і загалом суть усіх дискусій навколо ювілею проф. Альфред Прітц), раптом стало зрозуміло, чому так сталося. Весна для проведення конференції – пора краща і оптимістичніша, ніж осінь. Крім того, війна на Сході України дещо вщухла (нехай позірно, нехай, можливо, не назавжди чи навіть ненадовго) і почала сприйматися значно реальніше, ніж пів-року тому. Розмови навколо неї не домінували, хоча стурбованість була очевидною. Треба думати, така позиція учасників відображала загальноукраїнський настрій доволі точно, враховуючи, що серед них були представники (небагато) усіх частин України, крім хіба що Криму.
